Україна може стати провідним експортером насіння зернових

Щороку Україна могла б експортувати близько 1 млн тонн насіння зернових культур для сівби.

Так вважає завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Олександр Захарчук.

На думку науковця, Україна має потенціал нарощування експорту цього виду агропродукції до 1,5 млрд дол. США, навіть задовольнивши внутрішню потребу в насінні і садивному матеріалі по всіх сільськогосподарських культурах, крім кукурудзи, соняшника та зернобобових.

Наразі за кордон щороку поставляється насіння на суму лише від 10 до 20 млн дол. США.

Скажімо, за минулий рік продали лише 1799 т української насіннєвої пшениці при потенціалі у 855,3 тис. т, а ячменю – 234 т з 576,5 тис. т.
А от обсяги зарубіжних поставок гречки – до Південної Африки – склали 93 т, тоді як Україна має можливість експортувати 24,5 тис. т насіння цієї сільгоспкультури.У структурі українського експорту насіння традиційно домінує кукурудза, зазначив науковець. Обсяги її поставок на зарубіжні ринки за 2018 рік у вартісному вимірі становили 9,4 млн дол. США, а частка насіння кукурудзи у вітчизняному експорті склала близько 85%.
Основними країнами – споживачами цього виду насіннєвого матеріалу є країни СНД – Білорусь, Молдова, Грузія та Казахстан.

На зовнішніх ринках по відношенню до українського насіння зберігається цінова дискримінація. Зокрема, вітчизняна кукурудза йде на експорт по 2113 дол. США за 1 тонну, тоді як імпортна закуповується по вдвічі вищій ціні у 3950 дол. США.
Пшеницю ми продаємо у 2,5 разу дешевше (450 дол. США за 1 т), ніж купуємо, а ячмінь – у 1,8 рази дешевше (570 дол. США за 1 т).На думку експерта, на заваді реалізації експортного потенціалу вітчизняного насіннєвого матеріалу стоїть ціла низка чинників.

З одного боку, це невизнання українських фітосанітарних сертифікатів, яке посилюється неповним приєднанням України до Схем сортової сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку.
З іншого – нижча якість українського насіння порівняно з насінням країн ЄС та США, а також сильний захист внутрішніх насіннєвих ринків інших країн для входження іноземного, у тому числі й українського насіння.
На думку науковців Інституту аграрної економіки, подолати цю проблему можна лише запровадивши цивілізований, прозорий, ринковий обіг насіння і садивного матеріалу та захисту інтелектуальних прав селекціонера й селекційних установ.
Для цього, перш за все, слід підвищити платоспроможність суб’єктів процесу виробництва і використання сортового насіння від початкової до кінцевої ланок товаропросування насіння, а також розробити механізм управління ринком насінництва в напрямі збільшення обсягів пропозиції сертифікованого насіння, подальшого його здешевлення, поліпшення якості та асортименту.Також необхідно створити систему насінництва зернових культур у кожному регіоні (області), яка б включала селекційно-насінницький центр, насіннєвий завод та регіональне об’єднання виробників насіння.

Крім того, доцільно запровадити практику прийняття періодичних, розрахованих мінімум на 4–5 років дії, базових законів з державного регулювання ринку насіння. Це сприятиме стабільності й комплексності державного регулювання, його відповідності тенденціям у розвитку національної економіки, зниженню залежності державних програм підтримки від бюджетного процесу.
І, нарешті, вкрай важливим є здійснення подальших заходів з повного приєднання України до Схем сортової сертифікації насіння для міжнародної торгівлі, підсумував Олександр Захарчук.